У XVIII столітті Правобережна Україна була під владою Польщі та Росії, де існувала система феодальних відносин, в рамках якої селяни працювали на землевласників, тобто панів. Селяни були зобов'язані виконувати різні обов'язки на панщині, такі як обробка землі, складання податків, військові обов'язки тощо.

Зростання кількості днів, що відводились на панщину, було пов'язано зі збільшенням податків та інших зобов'язань, які панівники накладали на селян. Це сталося через різні причини, зокрема через зростання потреб держави у коштах, збільшення витрат на військові потреби та розбудову інфраструктури.

Також слід зазначити, що у XVIII столітті відбувався процес економічного зростання, що призводив до збільшення обсягу виробництва та збільшення попиту на робочу силу. Це дозволяло панівникам збільшувати кількість зобов'язань для селян, оскільки селяни були одним з найважливіших джерел робочої сили.

Таким чином, зростання кількості днів, що відводились на панщину, було наслідком економічного зростання та збільшення потреб держави у коштах, а також проявом феодальних відносин, де селяни були зобов'язані працювати на панівників і виконувати їхні обов'язки.