Вибачте, мiледi, вибачте, сер! Мені здається, у дами замерзли руки.
му всміхнувся і нарешті сказав:
Якщо ви дозволите, я донесу портфель. — І перш ніж Валя і Митя второ-
пали, що й до чого, моряк узяв із рук дівчинки портфель і пішов поруч.
Усю дорогу до школи він говорив весело й дотепно. А перед самими
дверима віддав Валин портфель Миті, попрощався і зник.
Мабуть, на тому все і скінчилося б. Але наступного дня Валя зупини-
лася на тому самому місці й серйозно сказала:
Сер, у мiледi змерзли руки. Візьміть портфель!
I Митя, покліпавши очима, взяв портфель. З того дня ця гра повторюва-
лася багато разів. Та ось перед самими дверима школи Валя і Митя зіткну-
лися з Віктором Буковим і Андрієм Подосском.
- Хм! – хмикнув Віктор. – Ви тільки гляньте на цю парочку. Митю, ти
що, віслюк? Чи вона хвора?
— Почервонів, почервонів, почервонів! — заволав на всю вулицю Андрій По-
- Ви тільки гляньте, червоний як рак.
A Митя справді знітився і зашарівся аж
до вух. Але виручила хлопця Валя. Наче ні-
чого й не сталося, вона прямо-таки королів-
ським тоном сказала:
досек. ~Чи е в текстi iншi непоширенi речення​