ДОБРИЙ  ВЧИНОК

Пташина мерзне під вікном:

Лежить з поламаним крилом.

Мороз скував сльозу пташину –

Від болю гине біля тину.

Птахи –це теж створіння Боже:

І їм хтось завжди допоможе.

Тут раптом з хати вийшов хлопчик, –  

Й від страху аж принишк горобчик.

Схиливсь Сергійко біля тину,

Підняв поранену пташину.

„Мерщій, мерщій ходім до хати –  

Тебе вже треба рятувати”.

А через місяць, мов вітрець,  

Літав у хаті горобець.

Почав Сергійкові співати,

Стримів з кімнати до кімнати.

О любий сину, – каже мати, –  

Здоровий він, бо став літати”.  

Коли пора прийшла розлуки,

Сергійко птаха взяв на руки:

„Лети, мій друже, та колись  

На хвильку, любий, повернись”.  

Він вірив, знав, що так і буде –  

Ніколи пташка не забуде.

На волю випурхнув горобчик,

А біля хати плакав хлопчик.