1672 народився Пилип Орлик, український політичний, державний і військовий діяч, гетьман Війська Запорозького, поет, публіцист. Гетьман Війська Запорозького та Правобережної України (1710–1714), гетьман України в еміграції (1714–1742). Навчався в єзуїтській Віленській академії, 1694 закінчив Київський колегіум. 1698–1700 працював писарем у канцелярії митрополита Київського, Галицького та всієї Малої Росії Варлаама Ясинського. З 1700 по 1706 перебував на посаді старшого військового канцеляриста, а згодом – управляючого справами Генеральної військової канцелярії. 1707 П. Орлик став генеральним писарем в уряді гетьмана І. Мазепи. Підтримував І. Мазепу в його намаганні створити спілку за участю Польщі та Швеції для унезалежнення України від влади російського царя Петра I. Після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві 1709 і смерті І. Мазепи Орлик був обраний на козацькій раді у Бендерах (Молдова) гетьманом Війська Запорозького (16 квітня 1710). Тоді ж між ним і козацькою старшиною було укладено угоду під назвою "Пакти і Конституції законів, вольностей Війська Запорозького" 1710. Протягом наступних 4-х років намагався з допомогою військ. походів та дипломатичних заходів поширити свою владу на Правобережну Україну та Лівобережну Україну. На посаді гетьмана уклав союзні договори зі Швецією (1710), Османською імперією та Кримським ханатом (1711, 1712). Дипломатичні заходи Орлика сприяли тому, що Османська імперія оголосила війну Російській державі. За Прутським трактатом (22 липня 1711) між цими державами російський цар Петро I мав вивести свою армію із Правобережжя, яке переходило під владу українського гетьмана Орлика. Однак на перешкоді цьому стала позиція Речі Посполитої. 1714 Орлик переїхав до Швеції, 1720 – Австрії, а згодом – Чехії. З 1734 жив у Салоніках, потім – у Молдові. Перебуваючи в політичній еміграції, Орлик шукав підтримки у таких держав, як Австрія, Англія, Папська держава, Голландія, Данія, Польща, Пруссія, Франція та ін., з метою відновлення своєї влади над Українською козацькою державою. Орлик був добре освіченою людиною, знав польську, російську, латинську, французьку, італійську, шведську, німецьку, болгарську, сербську мови. Він – автор багатьох поезій, а також книг "Алкід російський" (1695) та "Гіппомен Сарматський" (1698), присвячених І.Мазепі й І.Обидовському. Орлик також відомий як автор політичних маніфестів та "Щоденника подорожнього" (1720–1732).
Answers & Comments
Ответ:
1672 народився Пилип Орлик, український політичний, державний і військовий діяч, гетьман Війська Запорозького, поет, публіцист. Гетьман Війська Запорозького та Правобережної України (1710–1714), гетьман України в еміграції (1714–1742). Навчався в єзуїтській Віленській академії, 1694 закінчив Київський колегіум. 1698–1700 працював писарем у канцелярії митрополита Київського, Галицького та всієї Малої Росії Варлаама Ясинського. З 1700 по 1706 перебував на посаді старшого військового канцеляриста, а згодом – управляючого справами Генеральної військової канцелярії. 1707 П. Орлик став генеральним писарем в уряді гетьмана І. Мазепи. Підтримував І. Мазепу в його намаганні створити спілку за участю Польщі та Швеції для унезалежнення України від влади російського царя Петра I. Після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві 1709 і смерті І. Мазепи Орлик був обраний на козацькій раді у Бендерах (Молдова) гетьманом Війська Запорозького (16 квітня 1710). Тоді ж між ним і козацькою старшиною було укладено угоду під назвою "Пакти і Конституції законів, вольностей Війська Запорозького" 1710. Протягом наступних 4-х років намагався з допомогою військ. походів та дипломатичних заходів поширити свою владу на Правобережну Україну та Лівобережну Україну. На посаді гетьмана уклав союзні договори зі Швецією (1710), Османською імперією та Кримським ханатом (1711, 1712). Дипломатичні заходи Орлика сприяли тому, що Османська імперія оголосила війну Російській державі. За Прутським трактатом (22 липня 1711) між цими державами російський цар Петро I мав вивести свою армію із Правобережжя, яке переходило під владу українського гетьмана Орлика. Однак на перешкоді цьому стала позиція Речі Посполитої. 1714 Орлик переїхав до Швеції, 1720 – Австрії, а згодом – Чехії. З 1734 жив у Салоніках, потім – у Молдові. Перебуваючи в політичній еміграції, Орлик шукав підтримки у таких держав, як Австрія, Англія, Папська держава, Голландія, Данія, Польща, Пруссія, Франція та ін., з метою відновлення своєї влади над Українською козацькою державою. Орлик був добре освіченою людиною, знав польську, російську, латинську, французьку, італійську, шведську, німецьку, болгарську, сербську мови. Він – автор багатьох поезій, а також книг "Алкід російський" (1695) та "Гіппомен Сарматський" (1698), присвячених І.Мазепі й І.Обидовському. Орлик також відомий як автор політичних маніфестів та "Щоденника подорожнього" (1720–1732).
Объяснение: