Другу Григорію

А Ти пройшов. Торкнув мене крилом.

І правду, наче монумент, поставив.

Ти мудрість світу вишивав пером

і струн моїх утверджував направу.

Сплів пісню з тиші дотиком пера.

Слова спасали ”Терноцвітом” душі.

Ось піддається паросткам кора –

це проростають зерна Білоуса.

Григорію, Ти завжди серед нас.

Хилюся я до Тебе на пораду.

Хай довшає століття з часу в час,

вклоняюсь правді і Тобі щоразу   )))))))))))))))))))Катерина Вербівська