Вивчення давньої історії України свідчить про те, що народи, які жили тут у давнину, пройшли ті самі сходинки прогресивного розвитку, що й усе цивілізоване людство.
Із падінням Західної Римської імперії (476 р.) розпочалася епоха середньовіччя (раннього феодалізму). Почався процес формування сучасних європейських народів, утворення середньовічних держав. Усі ці події мали істотне значення для східних слов’ян, утому числі для слов’янських племен на території України.
Для слов’ян це був час швидкого розпаду первісного ладу й появи деяких ознак феодального ладу.
Цю добу вчені називають військовою демократією.
Військова демократія — перехідна від первісного ладу до класового суспільства форма суспільного устрою, для якої характерна велика роль вождя та його дружини у вирішенні всіх питань життя суспільства за збереження таких демократичних інститутів влади, як народні збори та народне ополчення.
У період раннього середньовіччя територію України заселяли різні племена й народи, що становили основи осілих землеробських культур та основи племен, які прикочували з Азії. Вони залишили значний слід в історії та культурних традиціях місцевого населення, в складанні праслов’янського етнічного народу. Тут залишили свій слід скіфи, сармати, греки, готи, гуни, монголи, турки, литовці, поляки, угорці та інші.
На підставі археологічних даних можна стверджувати, що слов’яни (праслов’яни) виокремилися з індоєвропейської спільноти у II тис. до н. е. й до раннього середньовіччя змінювали час від часу місце свого проживання.
У першій половині І тис. до н. е. у південних районах Східної Європи, крім слов’ян, жили також скіфи, сармати, готи, фракійці, які у IV - V ст. відійшли на південь і південний захід або ж були асимільовані слов’янськими племенами.
Перші відомості про слов’ян, які проживали на великій території між Дніпром та Віслою, від степів Північного Причорномор’я до берегів Балтики, належать до І ст. н.е.
Населення території України було тісно пов’язане з Середземномор’ям та деякими іншими регіонами Європи та Азії.
Серед істориків є різні думки про хронологічні межі українського середньовіччя.
Answers & Comments
Объяснение:
Середньовічна Україна
Вивчення давньої історії України свідчить про те, що народи, які жили тут у давнину, пройшли ті самі сходинки прогресивного розвитку, що й усе цивілізоване людство.
Із падінням Західної Римської імперії (476 р.) розпочалася епоха середньовіччя (раннього феодалізму). Почався процес формування сучасних європейських народів, утворення середньовічних держав. Усі ці події мали істотне значення для східних слов’ян, утому числі для слов’янських племен на території України.
Для слов’ян це був час швидкого розпаду первісного ладу й появи деяких ознак феодального ладу.
Цю добу вчені називають військовою демократією.
Військова демократія — перехідна від первісного ладу до класового суспільства форма суспільного устрою, для якої характерна велика роль вождя та його дружини у вирішенні всіх питань життя суспільства за збереження таких демократичних інститутів влади, як народні збори та народне ополчення.
У період раннього середньовіччя територію України заселяли різні племена й народи, що становили основи осілих землеробських культур та основи племен, які прикочували з Азії. Вони залишили значний слід в історії та культурних традиціях місцевого населення, в складанні праслов’янського етнічного народу. Тут залишили свій слід скіфи, сармати, греки, готи, гуни, монголи, турки, литовці, поляки, угорці та інші.
На підставі археологічних даних можна стверджувати, що слов’яни (праслов’яни) виокремилися з індоєвропейської спільноти у II тис. до н. е. й до раннього середньовіччя змінювали час від часу місце свого проживання.
У першій половині І тис. до н. е. у південних районах Східної Європи, крім слов’ян, жили також скіфи, сармати, готи, фракійці, які у IV - V ст. відійшли на південь і південний захід або ж були асимільовані слов’янськими племенами.
Перші відомості про слов’ян, які проживали на великій території між Дніпром та Віслою, від степів Північного Причорномор’я до берегів Балтики, належать до І ст. н.е.
Населення території України було тісно пов’язане з Середземномор’ям та деякими іншими регіонами Європи та Азії.
Серед істориків є різні думки про хронологічні межі українського середньовіччя.