1) Між українською фірмою (позивач) та лівійською фірмою (відповідач) був укладений контракт на поставку із Лівії певних товарів. Контракт був укладений в Україні у двох примірниках англійською мовою. Через місяць після укладення контракту українська фірма направила лівійській фірмі листа, у якому запропонувала застосовувати для регулювання відносин з виконання контракту право України, на що у відповідь отримала листа зі згодою. Поставка зазначених товарів відповідачем здійснена не була. Розглядаючи спір, що виник Міжнародний комерційний арбітражний суд (МКАС) при ТПП України визнав таким, що має бути застосоване, лівійське право, яке має з договором найбільш тісний зв'язок у силу того, що продавцем є фірма, заснована та функціонуюча на території Лівії, зобов’язання за контрактом підлягали виконанню теж у Лівії.
2) У договорі між продавцем (індійська фірма) та покупцем (українська організація) сторони не зазначили право, що підлягає застосуванню. У спорі, що виник, МКАС при ТПП України визначив, що застосуванню підлягає право Індії як право, що має найбільш тісний зв'язок з договором: продавцем є фірма, заснована та функціонуюча на території Індії; передача товару за договором здійснювалась також в Індії.
Чи є принцип найбільш тісного зв’язку колізійною прив’язкою? Коли дана прив’язка почала застосовуватися у міжнародному приватному праві? Яким чином визначається поняття «найбільш тісний зв'язок» у доктрині міжнародного приватного права та законодавстві України? Чи пов'язаний даний принцип з автономією волі сторін?
Чи правильно в цих випадках вчинив МКАС? Обґрунтуйте власну позицію.