Ответ:

У романі «Собор Паризької Богоматері» Віктора Гюго виражено тему народу та народної непокори через витончену майстерність автора. На мою думку, ця тема розкривається через наочні описи та детальне відтворення життя паризького народу, його проблем, труднощів та неправди, які вони переживають.

Перший приклад, який свідчить про народну непокору, - це відображення повсякденного життя робітників, які працюють над реставрацією кафедралі. Автор детально описує їхні умови праці, незадоволення та боротьбу з системою, що притискає їх.

Крім того, я вважаю, що народна непокора виявляється через персонажа Квазімодо, горбатого дзвонаря. Він стає символом відкинутого та приниженого народу, який відчуває неправду та несправедливість. Через свою зовнішність та незвичайність, Квазімодо стає об'єктом насмішок та презирства соціуму, що підкреслює його страждання та відчуття відчуженості.

Зокрема, сцена з фестивалю Фуларового Короля, яку описує автор, є прикладом народної непокори. Народ, який раніше знаходився в піднесеному стані, відчуває бурхливі емоції та виявляє своє обурення проти знущання над Квазімодо, тим самим показуючи свою гордість та силу.

У романі також присутні образи простих людей, які борються з соціальною нерівністю та знущанням з боку знаті. Ці персонажі, такі як Григ

уар та Есмеральда, виявляють сильну волю та витримку в обличчі труднощів, що їм доводиться зазнавати.

Висновок, на мою думку, полягає в тому, що роман «Собор Паризької Богоматері» пронизаний темою народу та народної непокори, що виявляється через зображення життя різних соціальних верств та їхніх боротьб з негативними аспектами суспільства. Автор передає глибоке співчуття до народу та підкреслює важливість боротьби за справедливість та гідність кожної людини.

Объяснение:

МИУ

МОЖНА ЛУТЧИЙ ОТВЕТ ПЖЖ

Ответ:

"Собор Паризької Богоматері" це роман, в якому автор Віктор Гюго передає своє бачення французького суспільства і політики ХІХ століття через розповідь про будівництво катедрального собору Нотр-Дам де Парі та події, що оточують його. Водночас, тема народу та народної непокори є однією з найважливіших у романі.

Я вважаю, що Гюго своїм романом висловив протест проти бездуховності та бездушності тодішнього французького суспільства, у якому домінували еліта та клірикат. Герой роману - квазіміфічний кардинал Фродо, який, навіть будучи представником церковної ієрархії, не проявляє ніякої духовності та віри. Таким чином, Гюго висловлює своє зневагу до клерикалізму та його впливу на суспільство.На мою думку, автор використовує образ катедрального собору, який є символом народу, для показу того, що навіть в найважливіших релігійних та національних символах відбуваються перетворення та зміни. Водночас, Гюго показує, що народ має свої проблеми та протистояння, які не завжди відображаються у владі та її рішеннях.

Роман також відображає національну непокірність та протистояння народу еліті. Герої роману, зокрема квазіміфічний квасар та глава французької монархії, представлені як люди, які несправедливо віддаляються від народу, не розуміють його потреб та проблем.