Відповідь:Життя було весела штука. І на Водохрещі я вся в радості була. Та не судьба мені була там. І ніжоньки простудила я. Я думала все пройде і буде як колись, але не так. Хвороба та тяжка життя все зруйнувала. Але плакать я не збиралась. Щоб не плакать я сміялась. Пройшло два роки й мені діагностувати, страшний й болючий туберкульоз кісток. А з часом тай до ліжка прив'язалась і то віконце був мій єдиний шлях. Я зиму, літо, осінь й весну... все бачила з того віконця . Для мене мука була сильнасильна та, не бачить світу із далля. Життя моє, змінилось дуже і бігать більше я не могла...

Пояснення: