Я вирішила написати тобі листа після того, як прочитала твір талановитої письменниці О. Кобилянської «Меланхолійний вальс». Ти дуже добра, терпляча, жіночна, в тебе велике добре серце і м'який характер.
Мені дуже подобається, що в тобі присутня глибока здатність до співпереживання. Ось, наприклад, ти одразу переймаєшся інтересом та симпатією до піаністки Софії Дорошенко, помічаєш її незвичайну, витончену натуру. Пізніше, ти відчуваєш, що за пронизливою мелодією меланхолійного вальсу приховується болюча особиста драма Софії.
Про тебе, Марто, Софія та Ганнуся казали, що ти була б чудовою матір'ю і прекрасною дружиною. І справді, я пам'ятаю, що ти казала: «Штука (мистецтво) – то великий чоловік, але я сказала би, що любов – більший». Я вважаю, що ти справді прекрасна дружина та чудова мати, хоча в творі детально не розповідається про це.
У творі яскраво показано як ти цінуєш дружбу. Коли Софія померла від тонесенької струни, що раптово обірвалася, ти забрала собі її фортепіано, як назгадку. Пізніше, в творі сказано, що на цьому інструменті тепер грає твій син. Також зізнаєшся, що не можеш слухати меланхолійної музики, бо та нагадує про смерть подруги, «якої душа немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика».
Отже, я хочу подякувати Ользі Кобилянскій, що дала мені можливість познайомитись з тобою і дізнатись багато цікавих історій з твого життя. Я вважаю, що зараз важко знайти людину схожу на тебе, тому я б дуже хотіла з тобою потоваришувати.
Answers & Comments
Ответ:
Шановна Марто!
Я вирішила написати тобі листа після того, як прочитала твір талановитої письменниці О. Кобилянської «Меланхолійний вальс». Ти дуже добра, терпляча, жіночна, в тебе велике добре серце і м'який характер.
Мені дуже подобається, що в тобі присутня глибока здатність до співпереживання. Ось, наприклад, ти одразу переймаєшся інтересом та симпатією до піаністки Софії Дорошенко, помічаєш її незвичайну, витончену натуру. Пізніше, ти відчуваєш, що за пронизливою мелодією меланхолійного вальсу приховується болюча особиста драма Софії.
Про тебе, Марто, Софія та Ганнуся казали, що ти була б чудовою матір'ю і прекрасною дружиною. І справді, я пам'ятаю, що ти казала: «Штука (мистецтво) – то великий чоловік, але я сказала би, що любов – більший». Я вважаю, що ти справді прекрасна дружина та чудова мати, хоча в творі детально не розповідається про це.
У творі яскраво показано як ти цінуєш дружбу. Коли Софія померла від тонесенької струни, що раптово обірвалася, ти забрала собі її фортепіано, як назгадку. Пізніше, в творі сказано, що на цьому інструменті тепер грає твій син. Також зізнаєшся, що не можеш слухати меланхолійної музики, бо та нагадує про смерть подруги, «якої душа немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика».
Отже, я хочу подякувати Ользі Кобилянскій, що дала мені можливість познайомитись з тобою і дізнатись багато цікавих історій з твого життя. Я вважаю, що зараз важко знайти людину схожу на тебе, тому я б дуже хотіла з тобою потоваришувати.