Свобода, рівність, братерство – ці гасла Французької революції, які набули популярності наприкінці XVIII століття, сприяли кардинальним змінам на всьому європейському континенті.
Французький король Людовик XVI (1754-1793) впродовж кількох років переживав серйозні фінансові труднощі. Вони були обумовлені, з одного боку, розкішшю життя у Версальському палаці, а з іншого – активною участю Франції у війні за незалежність Північної Америки 1775-1783 років. Декларація прав людини й громадянина. Король намагався переконати делегатів відмовитися від своїх намірів. Але його спроби залишилися безуспішними. Вже незабаром стало зрозуміло, що парижани підтримують революцію, яка розпочиналася. Вони сподівалися покращити своє злиденне існування; і це при тому, що Версальський палац тонув у розкоші. Вже за кілька днів стало зрозуміло, що йдеться не про бунт делегатів, а про народне повстання. Поступово революційний ентузіазм почав вщухати й Французькій революції доводилося дедалі частіше боротися з «внутрішніми ворогами». Новоспечені суди в ім'я свободи обезголовили за допомогою гільйотин тисячі людей, оголошених контрреволюціонерами. Вірогідно, кати у власних лавах представляли для революціонерів найбільшу небезпеку, оскільки вже незабаром жертвами політичного терору стали революційні лідери. Парижани, незважаючи на опір всередині країни й на загрозу інтервенції ззовні, забезпечили успіх Французької революції, яка суттєво вплинула на подальший розвиток усієї Європи.
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:
Свобода, рівність, братерство – ці гасла Французької революції, які набули популярності наприкінці XVIII століття, сприяли кардинальним змінам на всьому європейському континенті.
Французький король Людовик XVI (1754-1793) впродовж кількох років переживав серйозні фінансові труднощі. Вони були обумовлені, з одного боку, розкішшю життя у Версальському палаці, а з іншого – активною участю Франції у війні за незалежність Північної Америки 1775-1783 років. Декларація прав людини й громадянина. Король намагався переконати делегатів відмовитися від своїх намірів. Але його спроби залишилися безуспішними. Вже незабаром стало зрозуміло, що парижани підтримують революцію, яка розпочиналася. Вони сподівалися покращити своє злиденне існування; і це при тому, що Версальський палац тонув у розкоші. Вже за кілька днів стало зрозуміло, що йдеться не про бунт делегатів, а про народне повстання. Поступово революційний ентузіазм почав вщухати й Французькій революції доводилося дедалі частіше боротися з «внутрішніми ворогами». Новоспечені суди в ім'я свободи обезголовили за допомогою гільйотин тисячі людей, оголошених контрреволюціонерами. Вірогідно, кати у власних лавах представляли для революціонерів найбільшу небезпеку, оскільки вже незабаром жертвами політичного терору стали революційні лідери. Парижани, незважаючи на опір всередині країни й на загрозу інтервенції ззовні, забезпечили успіх Французької революції, яка суттєво вплинула на подальший розвиток усієї Європи.