Будь ласка, позначте як краща відповідь та 5 зірочок за старання)
Пояснення:
Британська колонізація Індії відзначалася політикою «розділяй і володарюй», згідно з якою британці намагалися зберегти індійське суспільство розділеним за релігійними, етнічними та класовими ознаками, щоб зберегти свою владу. Ця політика поширилася і на національно-визвольний рух Індії, який англійці зустріли репресивними заходами. Британці використовували різноманітну тактику для придушення руху, включаючи цензуру газет, арешти та ув’язнення лідерів, обмеження політичної діяльності. Крім того, британці намагалися підірвати рух, сприяючи ворогуючим групам в індійському суспільстві. Зрештою, ця тактика була невдалою для запобігання незалежності Індії від Великобританії в 1947 році.
Англійська колонізація Індії тривала понад 200 років, з початку 18-го століття до середини 20-го століття. Протягом цього періоду британська адміністрація здійснювала політику репресій та пригноблення національно-визвольного руху в Індії.
На початку 20-го століття національно-визвольний рух став більш активним, і англійська адміністрація відповіла на це посиленням репресій та збільшенням військової присутності в країні. У 1919 році англійська влада прийняла закон, що надавав їй широкі повноваження щодо затримання та ув'язнення будь-якої особи, яка вважалася небезпечною для громадського порядку. Це призвело до безлічі затримань та розстрілів національно-визвольних лідерів.
Протягом 1920-х років національно-визвольний рух продовжував зростати, і англійська влада відповідала на це знову жорсткими репресіями та затриманнями національно-визвольних лідерів. Однак, від 1930-х років, коли Махатма Ганді став лідером національно-визвольного руху, англійська влада почала змінювати свою політику. Замість репресій вона стала пропонувати компроміси та поступки, щоб уникнути кровопролиття та зберегти контроль над країною.
У 1947 році Індія отримала незалежність від Великої Британії, але залишилася розділена на дві країни - Індію та Пакистан. Після отримання незалежності національно-визвольний рух став ключовим фактором у формуванні політичної ситуації в Індії. Рух продовжував боротися за соціальну та економічну справедливість, за права меншин та зменшення дискримінації на основі кастової та релігійної приналежності.
Англійська колонізація залишила після себе складну спадщину в Індії, включаючи суспільні та економічні проблеми, відчутні етнічні та релігійні розбіжності, а також слабкі інституції влади. Однак, національно-визвольний рух залишив значний вплив на формування сучасної Індії та став одним з найважливіших рухів у боротьбі за свободу та незалежність народів.
Answers & Comments
Відповідь:
Будь ласка, позначте як краща відповідь та 5 зірочок за старання)
Пояснення:
Британська колонізація Індії відзначалася політикою «розділяй і володарюй», згідно з якою британці намагалися зберегти індійське суспільство розділеним за релігійними, етнічними та класовими ознаками, щоб зберегти свою владу. Ця політика поширилася і на національно-визвольний рух Індії, який англійці зустріли репресивними заходами. Британці використовували різноманітну тактику для придушення руху, включаючи цензуру газет, арешти та ув’язнення лідерів, обмеження політичної діяльності. Крім того, британці намагалися підірвати рух, сприяючи ворогуючим групам в індійському суспільстві. Зрештою, ця тактика була невдалою для запобігання незалежності Індії від Великобританії в 1947 році.
Англійська колонізація Індії тривала понад 200 років, з початку 18-го століття до середини 20-го століття. Протягом цього періоду британська адміністрація здійснювала політику репресій та пригноблення національно-визвольного руху в Індії.
На початку 20-го століття національно-визвольний рух став більш активним, і англійська адміністрація відповіла на це посиленням репресій та збільшенням військової присутності в країні. У 1919 році англійська влада прийняла закон, що надавав їй широкі повноваження щодо затримання та ув'язнення будь-якої особи, яка вважалася небезпечною для громадського порядку. Це призвело до безлічі затримань та розстрілів національно-визвольних лідерів.
Протягом 1920-х років національно-визвольний рух продовжував зростати, і англійська влада відповідала на це знову жорсткими репресіями та затриманнями національно-визвольних лідерів. Однак, від 1930-х років, коли Махатма Ганді став лідером національно-визвольного руху, англійська влада почала змінювати свою політику. Замість репресій вона стала пропонувати компроміси та поступки, щоб уникнути кровопролиття та зберегти контроль над країною.
У 1947 році Індія отримала незалежність від Великої Британії, але залишилася розділена на дві країни - Індію та Пакистан. Після отримання незалежності національно-визвольний рух став ключовим фактором у формуванні політичної ситуації в Індії. Рух продовжував боротися за соціальну та економічну справедливість, за права меншин та зменшення дискримінації на основі кастової та релігійної приналежності.
Англійська колонізація залишила після себе складну спадщину в Індії, включаючи суспільні та економічні проблеми, відчутні етнічні та релігійні розбіжності, а також слабкі інституції влади. Однак, національно-визвольний рух залишив значний вплив на формування сучасної Індії та став одним з найважливіших рухів у боротьбі за свободу та незалежність народів.