Ответ:

Хазяïн" - це зла сатира на чоловiчу любов до стяжання без жодноï мети. Стяжання для стяжання" (I. Карпенко-Карий) . (Наприкiнцi XIX столiття в Украïнi вiдбувався бурхливий розвиток капiталiзму. Цей процес породжував сiльську буржуазiю, яка нещадно експлуатувала селян, ставала повновладним господарем украïнського села. У комедiï "Хазяïн" Iван Карпенко-Карий показав рух "хазяйського колеса" капiталiста-аграрiя, але в центрi уваги драматурга - не економiчнi стосунки, а моральнi, етичнi i психологiчнi конфлiкти, породженi цими стосунками. Ненаситна жадоба капiталiста до наживи стає самоцiллю, перетворює його на хижака. ) II. Пузир i Золотницький - контрастнi образи комедiï. 1. Образ Терентiя Пузиря. (Терентiй Гаврилович Пузир - капiталiст-землевласник, хазяïн, мiльйонер. "Ми були так собi хазяïни, з середнiм достатком", - згадує Марiя Iванiвна, його дружина. А через тридцять п'ять рокiв Пузир став хазяïном неосяжних земельних просторiв, де розташовано кiлька великих економiй i працюють сотнi робiтникiв, Замолоду вiн "з степу не вилазив", тяжко працював, але мiльйони нажив не чесною працею, а визиском, бо нiколи не знав "що можна, а чого не можна; аби бариш, то все можна". Та великi грошi не зробили його чеснiшим, добрiшим, людянiшим. Вiн так i залишився некультурним, духовно вбогим селюком. ) 2. Образ Золотницького. (Золотницький - багатий помiщик, власник маєткiв, де, очевидно, працює не одна сотня селян, але у комедiï автор не показує, як у цьому родовитому пановi поєднується гуманiст i експлуататор. Золотницький приятелює з Пузирем, та ми не знаємо, що об'єднує двох таких рiзних людей. Не подаючи розгорнутоï характеристики Золотницького, автор показує нам характер героя через його реплiки i вчинки. Цей помiщик був одним iз iнiцiаторiв збору коштiв на пам'ятник Котляревському; вiн засуджує ставлення Пузиря до вчителя Калиновича, нареченого доньки Пузиря. ) 3. Ставлення героïв до вшанування пам'ятi I. Котляревського. (Для створення образу Пузиря I. Карпенко-Карий використав власнi спостереження над Харитоненком i Терещенком - украïнськими мiльйонерами, якi виросли з глитаïв. Коли до Терещенка звернулися з проханням дати грошi на пам'ятник Котляревському, той спромiгся тiльки на 300 карбованцiв. У п'єсi Терентiй Пузир на таке ж прохання Золотницького вiдповiв: "Це не моє дiло! Котляревський менi без надобностi". Цi цинiчнi слова до глибини душi обурили Золотницького - родовитого освiченого помiщика. ) III. Закономiрнiсть протистояння Пузиря i Золотницького. (У п'єсi цi два героï не тiльки приятелюють, часто спiлкуються, а й протистоять одне одному не лише в питаннях моралi. Честолюбний Пузир зазiхає на родове помiстя Золотницького, i той не може протистояти грубiй, навальнiй силi господаря, який не одного родовитого помiщика зiгнав iз насидженого мiсця. Порiвнюючи характери цих двох героïв, iз упевненiстю можна сказати, що це протистояння Золотницький програє. Швидше за все, Пузир розорить-таки свого товариша i в його Капустяному збудує нову економiю. У жорстокому свiтi грошей, баришiв виграє той, хто може йти до мети по трупах. А "пузирi" i в XIX, i в XXI столiттi нiколи нi перед чим не зупинялися i не зупиняться.)