Міні-твір "Майбутнє Івася" за твором Тараса Шевченка "Катерина"

     Деякий час Івась подорожував з кобзарем. Вони харчувались тим, що подавали добрі люди, а спали там, де застане глуха ніч. Невдовзі старий кобзар віддав душу богу, і хлопець вирішив піти до лісника, який його колись знайшов на дорозі – там, де залишила Катерина. Про свою історію життя Івась довідався від кобзаря.

     Щирий та жалісливий лісник не зміг відмовити хлопцеві, і невдовзі вони стали неначе рідні один одному. Жили у невеличкій хижці далеко від людських очей, серед високих мовчазних сосен, щебету пташок. Івась піклувався про лісових мешканців, які потребували допомоги. Взимку підгодовував лосів та оленів сіном, яке заготовляв влітку, пухнастих білок пригощав лісовими горішками. Івась дбав про ліс – вирубував сухостійні дерева і висаджував нові. Довгими зимовими вечорами виготовляв для пташок годівнички. Він став справжнім господарем лісу.

     Саме тут, серед природи, загоювалась поранена Івасева душа. Він виріс сильним, кмітливим і, головне, був по-справжньому щасливим і більше не почувався осиротілим.