перекажіть текст будь ласка:
У центрі міста Хмельницького, у невеличкому сквері, де низько
нахилили до землі своï вiти плакучі верби, смоïть пам'ятник, який
привертає увагу всіх перехожих. На невеликому підвищенні з хрестом у
правиці застиг у скорботній ході Ангел Скорботи. Здається, він ніби з
небес ступає до нас, щоб нагадати всім живущим прості заповіді
господні: не убий, возлюби ближнього, як самого себе, шануй батька і
матір своїх. На пам'ятнику - скромний, але багатомовний напис:
«Мешканці міста – жертвам репресій». Народні художники України –
батько і син – Микола і Богдан Мазури та архітектор В.Козубенко
створили пам'ятник-символ, який увіковічнив пам'ять про жертви
насилля, об'єднав і примирив людей різних поколінь і національностей, Цей пам'ятник має нагадувати нам, живущим, та всім грядущим
поколінням про трагічні долі мільйонів людей - жертв тоталітарного
режиму. Майже 13 тисяч незаконно убієнних жителів Хмельницькоï
області, 60 тисяч насильно вивезених у 30-50-х роках. Серед загиблих
були робітники, селяни, військові, керівники підприємств і установ. Під
жахливі жорна репресій потрапляли українці, росіяни, поляки, євреї... Це
були численні жертви «колективізації», «розкуркулення», «шпигуни та
диверсанти», вигадані «вороги народу».
У 1966 році у підвалах бувшого НКВС під час будівництва нового
універмагу було виявлено останки розстріляних в'язнів. Лише на початку
90-х років у сквері, поряд із місцем тих кривавих злочинів, було
поставлено гранітну плиту «Пам'ятний знак жертвам сталінських
репресій», а 24 серпня 1998 року, у сьому річницю незалежності України
тут було відкрито Меморіал пам'яті жертв політичних репресій, За цей високохудожній витвір мистецтва, а також за пам'ятник
Сергію Параджанову, що встановлений на території кіностудії ім. О.
Довженка, Богдану Мазуру було присуджено Національну премію України
ім. Тараса Шевченка.
Щороку тут, біля Ангела Скорботи, у дні вшанування жертв репресій
ма голодомору, збираються тисячi подолян, приносять квіти, ставлять
поминальні свічі - щоб не забути немилосердно важкої нашої історії, щоб
пам'ятати всіх убієнних, життя яких стало символом незнищенності
людського духу. Людно тут і в буденні дні. У затишному сквері біля
Ангела відпочивають літні люди, збирається молодь. Здається, легка
витончена постать Ангела несе мир і спокій, дає надію на краще
майбутнє, охороняє місто і його долю.​