Відповідь:

Люди стояли півколом біля призьби. Серед гурту сидів сліпий кобзар, біля нього примостився хлопчик. Сухими руками кобзар перебирав струни ПОЧОРНІЛОЇ ВІД ДАВНОСТІ КОБЗИ. У пісні мовилося, як варив козак пиво. Хто тільки не приходив його пити! Був турчин, був татарин, заходив шляхтич. Усі лежать мертві з тяжкого похмілля. А козацька шабля, ВКРИТА ІРЖЕЮ, висить у коморі. Нікому витягнути її з піхов та вияснити гартовану сталь. Пісня хвилювала, тривожила. З такою піснею, НАВІЧНО В СЕРЦЕ ВКАРБОВАНОЮ, можна піти й на смерть. (За Ю.Мушкетиком; 80 сл.)

Пояснення:

ВЕЛИКИМИ БУКВАМИ ВІДПОВІДЬ

за 5 баллов не отвечают