Написання –н- і –нн- у прикметниках

Подвоєні букви в сучасному українському письмі вживаються для того, щоб позначити:

- два однакові приголосні звуки на межі значущих частин слова;

- подовжені м’які приголосні звуки, що виникли між голосними у корені.

Подвоєння відбувається:

1. При збігові двох однакових приголосних:

- на межі префікса і кореня: беззубий, віддячити, оббити, роззява;

- на межі кореня і суфікса: докорінний, неписьменний, щоденний, осінній, ранній;

2. У наголошених прикметникових суфіксах -енн-(ий), -анн-(ий), -янн-(ий), що вказують на міру, більшу, ніж звичайна, або на можливість чи неможливість виконання дії: здорове'нний, невблага'нний, страше'нний, незрівня'нний, незліче'нний.

3. У прикметниках-старослов’янізмах: огненний, благословенний, блаженний, окаянний, священний, мерзенний.

Подвоєння не відбувається:

1. У прикметникових суфіксах -н-, якщо основа закінчується на будь-який інший звук, крім -н: реформа — реформений, дерево — дерев’яний.

3. У прикметникових суфіксах -ан-, -ян-, -ен-, що не вказують на неможливість виконання дії або велику міру, та в суфіксах -ин-, -ін-: шалений, жаданий, довгожданий, насильствений, буквений, потомствений, морквяний, лебединий.

Порівняйте: Нездо'ланий — нездола'нний, неоці'нений — неоціне'нний, неприми'рений — непримире'нний.