Ответ:

Мене все життя ваблять і хвилюють зорі. Їхня довершена краса, і таємнича мінливість, I дивовижні розповіді про них. Та й перші спогади мого дитинства починаються тепер просив піввіку, я згадую далеке вечірне стаписью, потемнілі в жалобі трави, mo завтра стануть снігом, велетенські шоломи копиць, останній срібний дзвін коси, і перший скрип деркача, і соняшник вогнища під косарським таганком, і пофоркування невидимих коней, що зайшли в туман, і тонкий посвист дрібних чирит, що струшують зі своїх росу, і дитячий схлип річки, у яку на все літо походили м'ята, павині вічка, дикі півника. И не журяться а цвітуть собі (За М. Стельмахом)​

Объяснение: извините, текст был с ошибками, и сделала как могла:_)