Ответ:

Тарас Шевченко добре знав Біблію, любив її перечитувати. Він захоплювався духовним змістом біблійних книг, цінував їх за сповідування високих моральних ідеалів. Однак не лише це приваблювало поета. Він сприймав Біблію як джерело справжньої релігійності, в основу якої покладено любов до ближнього. Недарма звернення до Бога як утілення любові й вищої справедливості відчувається в усій Шевченковій творчості. Бог уособлює віру поета в неминучу перемогу правди над кривдою, добра над злом.

Підтримуючи постійний зв'язок зі своїм народом, поет віддавав перевагу простоті народної релігійності, яка понад усі формальні прояви християнства ставила щиру віру в перемогу справедливості. У його творах народний оптимізм органічно поєднався з християнськими уявленнями про братолюбство як основу гармонійних взаємин у суспільстві.

Герої Шевченкових поезій звертаються до Бога, нарікаючи на безкарність зла. Немало поезій містять монологи, що являють собою стилізовані молитовні звернення. Але в усіх випадках духовна розмова поета з Богом сповнена глибокої й непохитної віри в перемогу добра.

Объяснение:

поміг чем смог